1 вересня 1962 року розкрились двері Костянтинівської середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи №5, ця дата й стала днем народження навчального закладу. На першому дзвонику виступив директор Акішев Михайло Васильович, який поздоровив учнів із початком нового навчального року й побажав їм відмінних успіхів у навчанні, доброго здоров’я, закликав юнаків і дівчат бережливо відноситися до шкільного майна й класних меблів, створювати прекрасні традиції своєї школи. Молоді люди відповіли на привітання та заклики директора школи дружнім: “Дякую! Ура!” Учні під урочистий марш баяна почали входити в приміщення школи, направляючись разом з класними керівниками в призначені для них класні кімнати. Однак у цей день заняття в школі не розпочалось, так як у класних кімнатах не було столів, стільців. Багато зусиль й винахідливості проявили учні та вчителі, щоб у короткий час обладнати кабінети. Силами учнів і вчителів були створені й обладнані такі навчальні кабінети: фізичний (2), хімічний (2), російської літератури (2), української літератури (2), іноземної мови (3), географічний (1), біологічний (1), історичний (1), креслення (1), цивільної оборони й фото кабінет.      

              З 1962 до 1966 року в школі проходило виробниче навчання на базі таких підприємств міста: хімічного заводу; заводу “Авто скло”; металургійного заводу ім. Фрунзе; меблевої фабрики; швейної фабрики; міськпромторгу; міськхарчкомбінату; дитячих садків і яслів. Учні 9-11-х класів навчались з 19 різноманітних спеціальностей. Виробниче навчання було поставлено добре, юнаки й дівчата мали робочі місця, успішно володіли тією чи іншою спеціальністю.

              Після закінчення школи більшість випускників йшла працювати за спеціальністю, яку здобули в результаті виробничого навчання. За період з 1962-1963 року до 1965-1966 року школою було підготовлено 1012 спеціалістів для підприємств міста, зокрема лаборантів-апаратчиків, апаратчиків сіркового барію, слюсарів КІП, електрослюсарів, автослюсарів з ремонту котлів, токарів, операторів МСС, машиністів електромостових кранів, кара мельників та кондитерів, швачок, старших вожатих, медсестер-вихователів. Шефом школи-новобудови став хімічний завод, який проявив велике піклування про своїх підшефних у справі створення та зміцнення матеріальної бази, в обладнанні кабінетів фізики та хімії, устаткуванням їх наочними посібниками, матеріалами. Тільки в 1966 році хімічний завод передав школі приладів, реактивів, хімічного посуду на суму 5 тисяч рублів. Матеріальна база школи зміцнювалась й за рахунок колишніх середніх шкіл, перейменованих в 1962 році у восьмирічні школи. Із року в рік навчальні кабінети поповнювались наочними посібниками, які виготовлялись учнями й досвідченими вчителями.

              Результатом роботи школи, як і результатом діяльності учителя, є її учні. Наша школа пишається своїми випускниками , що ось уже майже 50 років , виходячи в дорослий світ, прославляють велике звання Людини. Cеред них науковці, освітяни, діячі культури, мистецтва, військові, спортсмени. Багато років високі посади в органах державної влади обіймав один із найперших випускників школи Лобас В.М., який має ступінь кандидата медичних наук , очолював одну з кафедр Донецького медичного університету, був депутатом Донецької обласної ради кількох скликань. Прославили себе в науковій галузі й Криворучко Ю.П., академік Бабін Ю. Особливою популярністю у випускників 60-70-х років минулого століття користувалася професія військового. Чимало юнаків, закінчивши військові училища, обирали шлях служіння Батьківщині. Високими досягненнями у цій професії відзначився Камченко В., що працював у Генеральному Штабі Міністерства оборони СРСР. Яскравим прикладом того, що людина може досягти своєї життєвої мети, є доля актора театру й кіно, сценариста, режисера-постановника Сергія Терлецького. Закінчивши Київський театральний інститут ім.. Карпенка-Карого, він не зупинився на досягнутому й відправився до Москви поступати до Щукінського училища. Зараз С.Терлецький – заслуженій артист Росії, відомий за фільмами «Бідна Настя», «Палата №6» «Ставок більше немає», «Білий танець». На шпальтах місцевої газети « Знамя індустрії» часто друкують твори місцевих літераторів. Серед них привертають увагу своїм ліризмом і глибиною вірші поета Ігоря Шейкіна, теж випускника школи №5. Серед молодого покоління не можна оминути випускницю Деканенко Наталію, яка самотужки здобула початкову музичну освіту, закінчила Київське музичне училище, ім. Глієра й продовжує «шліфувати» свій талант, займаючись у студії при Київському Будинку вчителя. Уже зараз вона – лауреат міжнародних конкурсів, але не збирається зупинятись на досягнутому. Її мрія – стати відомою солісткою оперети. На спортивній ниві прославився баскетболіст Леонід Дорошенко, призер міжнародних змагань, учасник Національної олімпійської збірної на літній олімпіаді в Сеулі. Деякі з випускників стали героями, але, на жаль, посмертно. Несучи службу в Афганістані, загинули Володимир Пивоваров та Ігор Куцевол, залишившись у пам’яті мешканців міста навічно молодими.  

                Не можемо не сказати й про тих випускників, що вирішили реалізувати себе на ниві педагогіки, освіти. Не один рік успішно керує Костянтинівським індустріальним технікумом Криворучко К.Г. Цей навчальний заклад дає ґрунтовну освіту спеціалістам хімічної та ін. галузей промисловості України.

                Багато випускників школи вирішили продовжити благородну справу своїх учителів і повернулись до рідної школи як педагоги. Це Сергєєва В.Ф., Грекова Т.М., Уткіна О.М., Бутенко Л.К., Рейзіна Л.Г., Попова Л.В., Дяченко О.М., Кочетова Н.Б., Берещак О.А., Видренко А.М., Севастьянов Д.Ю., Руденко Ю.М., Гарбуз В.Г., Попов П.А., Бризгалва М.О., Пылюгіна Ю.В..